Ікра з баклажанів із зірою

Нещодавно тут постила жіночка, дай Бог їй здоровля) я зробила, сподобалося. Як не складно здогадатись, рецепта десь запхала, хоча й чесно зкопіпастила) Ну, я ж недавно готувала, ще свіжо у пам‘яті.

Стопор почався з перших кроків — три баклажани, от скільки це?) Першу порцію я просто зробила з того, шо було, а тут жеж купляла спеціально. Європейські бакли такі товстенькі, а наші — як ото були колись довгі огірки)) тонкі й довгі. Закрила очі, в умі склала бакли по два до купи, начебто воно, для вірності ще один додала.

Ага, за рецептом треба було їх на терці терти, але то формєнне знущання над рослинкою) я люблю, коли ікра трохи шматочками. Тож почистила їм шкірку, й дрібненько порізала. Бакли беруть багато олії, а я не люблю так — тож додала до них десь півтори чайні ложки кукурудзяного крохмалю, добре все перетрусила.

Парочку однояйкових часничин — дрібно порізала.

Залізла за помідорами в холодильник — а оно з куточку морквинка — така величенька та ще досить нічогенька, але ж одинока-одинока) Й дивиться на мене так жалібно) А-а, морквиною бакли не спортиш, подумала я)) Натерла морквинку на грубу терку.

Помідорчики, треба два, но в мене вийшло три) теж так не крупно порізала.

Зелень — чомусь коріандру) недобачила в магазині, хоча хотіла петрушку)) Взагалі, як на мене, ідеально — це кріп, але в нас його майже нема( Пучечок отих зеленів, короче, порізала, додала до помідорів)

О, тепер можна складати ікру) На сковорідку налила олійки, так, аби дно прикрила, небагато. Коли нагрілося, всипала часничок — буквально на хвилину, аби прогрівся. Потім бакли. Добре перемішала, накрила кришкою. Трохи припіклося — перемішала ще. Думала посолити, але око впало на соєвий соус з грибами. О! Воно) Нахляпала, потом ещё око зачепилось за сльози єдиноро…. чорний соєвий оцет) Чому ні?) Саме кислинки мені й не вистачало) Хляпнула) ну й зверху ще чорного перчику молотого присипала. Ще добряче вимішала. Накрила кришкою. Трохи протушила.

Додала моркву, перемішала, накрила, ще протушила.

Потім зеленя з помідорчиками, перемішала й ще трохи потушила. Періодично треба помішувати, аби не підгоріло, бо загалом рідини не дуже багато.

Наприкінці троха покропила оливковою олією — для запаху. Всьо, привідкрили кришку, газ вимкнула, ну і не рухала його десь з годинки півтори, аби настоялося) Увечері усьо переклала в коробочку, запхала до холодильника.

А вночі мене аж підкинуло — ЗІРА!!! От що забула, то геть забула)) Але нічогенько так вийшло загалом, смачно)